споконвіку

Ukrainian

Alternative forms

з-покон-віку

Etymology

Univerbation of з (z, “from”) +‎ покон (pokon, “the beginning”) (obsolete) +‎ ві́ку (víku, “of the age”) genitive singular of вік (vik, “age, era, eon”). Compare Russian споко́н веку (spokón veku). Further from Old East Slavic конъ (konŭ, “limit”), from Proto-Slavic *konъ (“beginning, end”).

Pronunciation

IPA^(key): [spɔkɔnʲˈʋʲikʊ]
Audio (file)

Adverb

споконві́ку • (spokonvíku)

from the beginning of time, since the dawn of time, from time immemorial, since time immemorial, from time out of mind, since time out of mind
- 1962, Ivan Ivanovitch Ohienko, Біблія або книги Святого Письма Старого і Нового Заповіту [Bible or books of Holy Scripture of the Old and New Testaments], Matthew 19:4, page 1212:
  А Він відпові́в і сказа́в: Чи ви не чита́ли, що Той, Хто створи́в споконві́ку люде́й, „створи́в їх чолові́ком і жі́нкою“?
  A Vin vidpovív i skazáv: Čy vy ne čytály, ščo Toj, Xto stvorýv spokonvíku ljudéj, „stvorýv jix čolovíkom i žínkoju“?
  And he answered and said, Have ye not read, that he who made them from the beginning "made them male and female"?
- 1845, w:Taras Shevchenko, Кобзарь [Kobzar (The Bard)], Кавказ, "The Caucuses" (poem):
  За горами гори, хмарами повиті, / 3асіяні горем, кровию политі, / З-покон-віку Прометея / Там орел карає, / Що-день-божий довбе ребра, / Серце розбиває;
  Za horamy hory, xmaramy povyti, / 3asijani horem, krovyju polyti, / Z-pokon-viku Prometeja / Tam orel karaje, / Ščo-denʹ-božyj dovbe rebra, / Serce rozbyvaje;
  Past mountains, more mountains: enshrouded in clouds, / Deep-seeded with mourning, deep-watered with blood. / There, since ancient times, the eagle / Mutilates Prometheus, / Each new day it claws to tatters / Ribs and heart still beating.

Derived terms

споконві́чний (spokonvíčnyj)