слухати
Ukrainian
Etymology
From the noun слух (slux, “hearing”), from Proto-Slavic *sluxъ (“hearing”), originally meaning “what is spoken, what can be heard, rumour”, from *slūti (“to be named, to talk over, to follow news”), influenced by forms such as *směxъ (“laughter”), from *směj- (“to laugh”), *smě- (“to laugh”) and *spěxъ (“hurry”), from *spěti (“to hurry”).
Compare Russian слух (slux, “hearing, rumour, news”), Russian слушать (slušatʹ, “to listen, to attend”), Belarusian слу́хаць (slúxacʹ), Old East Slavic слоухъ (sluxŭ), слоушати (slušati), Old Church Slavonic слоухъ (sluxŭ), слоушати (slušati).
Pronunciation
- IPA(key): [ˈsɫuxɐte]
Audio (file)
Verb
слу́хати • (slúxaty) impf
- (transitive, intransitive) to listen, to hear
- to pay attention to, to attend to
Conjugation
Conjugation of слу́хати, слу́хать (class 1a, imperfective, transitive)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | слу́хати, слу́хать slúxaty, slúxatʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | слу́ханий slúxanyj impersonal: слу́хано slúxano |
| adverbial | слу́хаючи slúxajučy |
слу́хавши slúxavšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
слу́хаю slúxaju |
бу́ду слу́хати, бу́ду слу́хать, слу́хатиму búdu slúxaty, búdu slúxatʹ, slúxatymu |
| 2nd singular ти |
слу́хаєш slúxaješ |
бу́деш слу́хати, бу́деш слу́хать, слу́хатимеш búdeš slúxaty, búdeš slúxatʹ, slúxatymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
слу́хає slúxaje |
бу́де слу́хати, бу́де слу́хать, слу́хатиме búde slúxaty, búde slúxatʹ, slúxatyme |
| 1st plural ми |
слу́хаєм, слу́хаємо slúxajem, slúxajemo |
бу́демо слу́хати, бу́демо слу́хать, слу́хатимемо, слу́хатимем búdemo slúxaty, búdemo slúxatʹ, slúxatymemo, slúxatymem |
| 2nd plural ви |
слу́хаєте slúxajete |
бу́дете слу́хати, бу́дете слу́хать, слу́хатимете búdete slúxaty, búdete slúxatʹ, slúxatymete |
| 3rd plural вони |
слу́хають slúxajutʹ |
бу́дуть слу́хати, бу́дуть слу́хать, слу́хатимуть búdutʹ slúxaty, búdutʹ slúxatʹ, slúxatymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | слу́хаймо slúxajmo |
| second-person | слу́хай slúxaj |
слу́хайте slúxajte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
слу́хав slúxav |
слу́хали slúxaly |
| feminine я / ти / вона |
слу́хала slúxala | |
| neuter воно |
слу́хало slúxalo | |
Derived terms
- слу́хання n (slúxannja)
- слу́хатися impf (slúxatysja)
- слуха́ч impf (sluxáč), слуха́чка pf (sluxáčka)
Related terms
- по́слух (póslux)
- послу́хати (poslúxaty)
- послу́шний (poslúšnyj)
- слу́жниця (slúžnycja)
- слу́шний (slúšnyj)
- слу́шно (slúšno)
- слуга́ (sluhá)
- служи́ти (služýty)
- слух (slux)
- слухня́ний (sluxnjányj)
- слухня́ність (sluxnjánistʹ)
References
- Melnychuk, O. S., editor (1982–2012), “слух”, in Етимологічний словник української мови [Etymological Dictionary of the Ukrainian Language] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
This article is issued from Wiktionary. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.