попіл

See also: попіль and попил

Ukrainian

по́піл • (pópil) m inan (genitive по́пелу, uncountable, relational adjective по́пільний)

Declension of по́піл (inan sg-only hard masc-form accent-a і-е)

	singular
nominative	по́піл pópil
genitive	по́пелу pópelu
dative	по́пелові, по́пелу pópelovi, pópelu
accusative	по́піл pópil
instrumental	по́пелом pópelom
locative	по́пелі pópeli
vocative	по́пеле pópele

Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “попіл”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
“попіл”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)

This article is issued from Wiktionary. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.